26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції при плановій зупинці та проведенні випробовування турбореактора стався вибух і пожежа. Ця аварія стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. В грудні 2003 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф.
В результаті аварій на атомних електростанціях в довкілля потрапляє величезна кількість радіоактивних елементів, іонізуюче випромінювання яких безпосередньо впливає на живі організми.
В результаті впливу іонізуючого випромінювання порушуються нормальні біохімічні процеси та обмін речовин в організмі, відбувається іонізація атомів і молекул, внаслідок чого молекули та клітини тканини руйнуються.
Біологічний вплив іонізуючого випромінювання залежить від дози та тривалості випромінювання, від виду радіації, розмірів опромінюваної поверхні та індивідуальних особливостей організму.
В залежності від величини поглиненої дози випромінювання ураження тканин можє бути зворотним або незворотним. При малих дозах випромінювання уражена тканина відновлює свою функцію. Великі дози при тривалому впливі можуть викликати ураження окремих органів або всього організму (променева хвороба). Найбільш чутливі до радіаційного впливу органи кровотворення (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли), епітелій слизових оболонок (зокрема, кишечника), щитоподібна залоза.
Іонізуюче випромінювання викликає біологічні зміни в організмі як при зовнішньому опроміненні, коли джерело опромінення діє із зовні, так і при внутрішньому опроміненні, коли радіоактивні речовини потрапляють в організм (при вдиханні зараженого повітря або при вживанні зараженої води та їжі).
Ступень небезпеки радіаційного ураження залежить від швидкості виведення радіоактивної речовини з організму. Деякі радіоактивні речовини майже не виводяться з організму і накопичуються в ньому. Такі речовини як ніобій, рутеній та ін. рівномірно розподіляються в організмі, інші зосереджуються в певних тканинах (лантан, актиній, торій – в печінці; стронцій, уран, радій – в кістках), що призводить до їх швидкого пошкодження.
Радіаційні наслідки (ефекти) розрізняються за часом їх появи: ранні (не більше 1 місяця після опромінення) та віддалені, що виникають через роки після радіаційного впливу (злоякісні новоутворення, спадкові захворювання, вроджені вади розвитку та поява мутацій в наступних поколіннях).
За інформацією КЗОЗ «Харківський обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» на 01.04.2017 року в м. Харкові перебуває на обліку 4890 чоловік, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед дорослих зареєстровано 3 684 ліквідаторів наслідків аварії, 613 евакуйованих із зони відчуження та 510 переселенців із забруднених територій, 83 особи 4 групи спостереження старше 18 років, дітей до 18 років – 820 осіб.
Серед постраждалих, які мешкають в м. Харкові 2 802 дорослих та 34 дитини мають інвалідність, в т.ч. у 2624 дорослих інвалідність пов’язана з аварією на ЧАЕС. За 1 квартал 2017 року померло 29 чоловік, в т. ч. Ліквідаторів – 28, переселенців – 1.
Диспансерне спостереження та медичну допомогу дорослому населенню, що постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, надають в КЗОЗ «Харківський обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», за адресою вул. Новгородська, 85, дитячому населенню – в ДУ “Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України”, за адресою м. Харків, просп. Ювілейний, 52-а.
